Дар мов під час сходження Духа Святого
Неділя Пресвятої Тройці
Дії 2:1-11; Івана 7:37-52; 8,12
Чи приймає хто дослівно, що поділ людства на різні мовні групи стався при будові Вавилонської вежі чи ні, але що здавна існує поділ людства на різні мови, народності, які утруднюють людям порозуміння й працю біля спільного діла, - цього ніхто не заперечить /в тім числі віруючі й невіруючі/.
Дванадцять найближчих учнів Ісуса Христа говорили тією самою мовою, навіть тим самим діалектам, бо походили з однієї провінції Галілеї. Очевидно, Господь Ісус Христос і навчав їх однією тією мовою - арамейською, хіба що дещо ще старо-гебрейською.
Але перед своїм вознесінням на небо Ісус Христос зобов'язав своїх учнів іти й навчати "всі народи”, “христячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.” /Матвія 28,19/. Саме визначення імени Божого - Отець, Син і Св. Дух, — основано на тому вислові Ісуса Христа, а підтверджено ап. Іваном Богословом: ”Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці троє - Одно” /Івана 5,7/ 1-ше Послання/.
Але як могли апостоли йти проповідувати ”всім народам”, коли вони в основному знали тільки- одну мову? Через перекладачів? - Тепер, коли вироблені й кожний може придбати різні словники, підручники, енциклопедії на різних світових мовах, - й то тяжке діло - підготувати перекладачів, а в ті часи, коли таких словників не було, друку не існувало, а певні школи для перекладачів існували можливо тільки при високих державних установах, - тоді вивчення інших мов було дуже тяжкою й складною справою.
Отже, щоб виконати настанову Христову - "іти навчати всі народи", — треба було опанувати, вивчити бодай основні світові мови... Повставали питання - як їм, учням Христовим, які не мали жодних матеріальних засобів, не мали жодних впливів серед визначних людей у будь-якій країні, зорганізувати ті подорожі, як зорганізувати Церкви в різних країнах, як проповідувати Євангеліє, якого вони ще не мали написаного, але яке вони здобули в усній передачі й наочному спостереженні?...
Стояло також перед учнями Христовими загальне питання - як і що відповідати на чисельні питання і тим, що будуть слухати їхню проповідь, і тим, які будуть їх допитувати-переслідувати?
Але Господь їх і Вчитель Ісус Христос попередив їх, щоб вони нічим тим не журилися, бо Він пішле на них від Отця Духа Святого, який і пригадає їм все, що Він говорив їм, навчав їх. Що той Дух Святий навчить їх як і що робити /Івана 16:7,13/, щоб проповідувати їм Євангелію, як відповідати на всі питання допитувачів і карателів:
“Утішитель же, Ду х Святий, що Його Отець пошле в ім’я Моє, Той навчить ваc усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.” /Івана 14, 26/.
Дух Святий має дати їм силу й мудрість поступати відповідно до обставин. Відходячи на небо, Ісуc Христоc сказав, що не покине своїх учнів без проводу, - вони матимуть наставника:
“І вблагаю Отця Я, -- і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, - Духа Істини, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його... Я не покину вас сиротами, — Я прибуду до вас.” /Івана 14:16-18/.
Єдину умову поставив учням своїм Христос: не покидати місто Єрусалим і перебувати разом на молитві, “аж поки зодягнетеся силою з висоти.” /Луки 24,49/. І учні-апостоли так і зробили. Після Вознесіння Господнього вони перебували разом і однодушно на молитві /Дії 2,1/, щоб Господь послав того обіцяного Утішителя, наставника, який дасть їм силу, міць, мудрість творити діла Божі.
1-й, 2-й, 3-й...9-й день. Апостоли перебували постійно й однодушно на молитві. Після Воскресіння Христового вони були впевнені, що для Христа немає неможливого й обіцяне буде сповнене.
А на 10-йдень: ”1 нагло зчинився шум з неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов огненні, та й на кожному з них по одному сів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав." /Дії 2:1-4/.
Отже, щоб виконати призначену Ісусом Христом місію - “навчати всі народи” -- різні народи світу, -- апостолам будо дано через дар Святого Духа промовляти різними мовами. Це був не тільки дар-благодать для учнів-апостолів Христових для проповіді різним народам світу, - це була також настанова Божа, що всі мови, різні мови, якими користуються різні народи, - освячуються для проповіді Євангелія, любо приємні для служіння Богові.
Всі мови однаково святі. Апостоли з волі Божої, з отриманої благодаті Божої, в перший же день П’ятидесятниці почали проповідь різними мовами до представників різних народів /бо якраз на те свято прибули люди різних народів до Єрусалиму/.
Це ніби тепер усім ясно, але протягом якихось тисячі років Римська Церква докоряла Православній за єресь - Богослужіння на різних "недостойних, несвятих” мовах. Всі Богослужіння, які не звершувалися на латинській, грецькій чи гебрейській мовах, - уважалися за святотатство -це згідно т.зв. три язичній єресі. І лише тільки в 20-му столітті, Ватиканський Собор визнав достойність-святість різних мов.
З’явлення Духа Святого в раптовій бурі, у виді вогненних язиків над усіма апостолами - було свідченням всесильної однакової благодаті Божої, що спочивала на кожному з апостолів. Її не отримав більше ап. Петро, а ніж ап. Іван чи Яків, чи будь-хто з Дванадцяти…
Дух Святий, по свідченню Господа Ісуса Христа, перебуватиме в Церкві Христовій на віки вічні /Івана 14,16/. Якщо Ісуса Христа, як людину на землі, можна було нечистивцям, богоборцям арештувати, засудити безвинного на смерть, розіп’ясти, то Духа Святого арештувати, розіп’ясти не можна. Його не можна знищити - Він перебуває, наповнює Церкву, душі вірних, а найперше - душі священнослужителів, які дістають особливу благодать Духа Святого під час висвяти.
Через те, хоч Ісуса Христа розп'яли, але Церква Христова, збудована Духом Святим, народилася в день П'ятидесятниці й розвивалася. Через те, хоч тисячі мучеників розпинали, нищили, але Церква Христова розвивалася, поширювалася серед різних народів світу.
Через те й тепер, хоч жорстоко переслідують безбожники /там, де вони при владі/ Церкву Христову, хоч велике гоніння на Христа, християн чиниться, хоч руйнуються святині рукотворні:, але Духа Святого знищить ніхто не може, І Він вічно оживляє, сповнює силою-благодаттю нових проповідників Істини.
Тим то Господь Ісус Христос і сказав, що Церква Його незнищима, її не тільки сили людські, а пекельні сили не здолають. /Матвія 16,18/ Церква Христова, народжена в огні й бурі П'ятидесятниці, через десять днів після Вознесіння Христового, буде вічно існувати для спасіння всіх людей, які увірують, в Христа Спасителя, як Сина Божого.
Церква Христова буде існувати до другого приходу Господнього, а потім, як свідчить ап. Петро, буде нове небо й нова земля, "що правда на них пробуває” /2 Петра 3,13/.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…