“Готуйте дорогу для Господа...”
Неділя перед Богоявленням
“Готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому”, - з тими словами старозавітнього пророка /Ісаї 40,8/ звертався Іван Христитель із закликом до юдейського народу /Марка 1,3/. Він говорив зрозумілим образним висловом: Перед прибуттям у якусь околицю важливого гостя, короля, царя чи губернатора, люди задовго перед тим вирівнювали дороги, засипали вибоїни, зчищали горби, збирали каміння. Всі ті перешкоди вони могли толерувати в щоденному житті, але, коли прибував високий достойник у їхню місцевість, - все має бути вичищено, зрівняно й дорога має бути в найвищому порядку.
Пророк Іван Христитель, знаючи, що незабаром має прийти цар вселенної, Царство якого є Царством Духа, турбувався, щоб люди вирівняли всі горби й вибоїни своїх душ, очистили свої душі покаянням перед приходом Господнім, Тому він і проповідував "хрищення на покаяння - для відпущення гріхів”/Марка 1,4/.
Іван Христитель закликав людей, щоб вони покаялися в усіх гріхах ще перед приходом Господнім, щоб вони викинули з душі своїх каміння гордості, ненависті, зависті й злоби, щоб дорога їхніх сердець була вирівняна. Адже ж до них має прийти не земний цар чи імператор, для яких важливим є зовнішній порядок, а внутрішній стан їхніх душ, бо ж із людських сердець “виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві свідчення, богозневаги”, - як пізніше й ствердив про те Христос. /Матвія 16,19/.
Очищення людських душ покаянням, вирівняння доріг їхніх сердець, — то була місія Івана Хриcтителя, то було доручення, як від Бога, яке він повинен виконати.
Щоб люди зрозуміли велич Месії-Христа, який повинен прийти, Іван попереджав, говорив:
“Услід за мною йде он Потужніший від мене, що йому я негідний нагнувшись, розв’язати ремінця від взуття Його.” /Марка 1,7/,
І знову ж, той образний вислів був зрозумілий цілком Івановим слухачам: по тодішньому прийнятому етикеті на близькому сході, королям, взагалі правителям, розв'язували ремінці й здіймали взуття якісь високопоставлені особи, а не просто слуги. Люди вже пізнали, що Іван є пророк Божий і шанували відповідно його. Коли ж Іван говорив, що він недостойний розв'язати ремінця на взутті посланця Божого - Христа, то тим самим Іван свідчив про незрівняну велич і достойність Христа.
Іван ще не називає Ісуса Христа по імені, він ще особисто й не бачив Його, але йому від Бога було відомо високе духовне становище Того, Хто йде за ним. За ним мав прийти Бог в образі людському, мав прийти Той, Хто "христитиме Духом Святим"/Марка 1,8/.
Такими образами, такою проповіддю готував Іван Христитель людей до приходу, до зустрічі Сина Божого на землі. Самий прихід Ісуса Христа, хрищення його в Йордані - Церква називає Богоявленням, тобто - появленням Бога перед людьми.
Часом можна почути питання: Чому прихід до Йордану було з'явленням Бога серед людей, а чи не прибув Він серед людей 30 років перед тим?
- Дійсно, Ісус Христос народився від Пречистої Діви Марії 30 років перед тим. Але врахуймо, про Його народження дано було знати дуже обмеженій кількості людей: пастухам овець біля Вифлиєму, трьом мудрецям, а пізніше дано було пізнати в принесеній дитині до храму праведному Симеонові. Після того була втеча до Єгипту, згодом тихе непомітне повернення до Назарету, де Ісус зростав як звичайна людина.
Ніхто, серед Його оточення, не знав про Ісусову божественність. Коли б допустити, що всім навколо було відомо про те, то Іроди й йому подібні не допустили б Його зросту, давно, ще в дитинстві, забили б Його.
Бог хотів, щоб Син Його здобув нормальну людську зрілість, щоб люди могли почути його проповідь Євангелії, проповідь спасіння людей у Богові. По довговічній традиції в Ізраїлі, ніхто не міг навчати про віру до сповнення йому тридцятиліття. Дотримуючись того правила, пророк Іван Христитель не починав свою проповідь покаяння до сповнення йому 30 років життя, і, дотримуючись тієї ж традиції, Ісус не виявляв своєї божественності, не навчав прилюдно про Бога й Божі настанови, аж доки Йому не сповнилося 30 років земного життя.
По сповненню свого тридцятиліття Ісус з’явився перед Іваном у Йордані. Треба вірно розуміти: Ісус Христоc не потребував хрищення на покаяння, яке звершував пророк Іван, і не Христос освячувався в Йордані, а води Йордану освятилися, коли він у них зайшов.
Одночасно ми тим приходом Ісуса у води Йорданські набуваємо розуміння, що в той час, як і засвідчено в Євангелії /Марка 1:8-11/, було виявлено повноту Бога в Пресвятій Тройці: голос Отцівський з неба свідчив про Сина Свого, а Дух Святий у виді голубинному сходив над Сином Божим.
Але прийняття Ісусом Христом хрищення, - це також вказівка нам, що наше духовне життя, духовне народження має починатися з охрещення в ім'я Боже, в ім'я Отця і Сина, і Святого Духа, з прийняття одягу Христового, бо ж наше хрищення - це не Іванове "на покаяння", а на спасіння й життя вічне в Богові.
Із вгорі виясненого чому Ісус чекав на сповнення 30-тя, щоб явитися людям у божественній славі й щоб навчати їх про віру в Бога, цілком зрозуміло, виявляється примітивним мислення, що люди не повинні христитися, наслідуючи Ісуса Христа, до сповнення їхнього тридцятиліття. Тим люди прирікають себе на можливість духовної смерті, не сподобавшись народження у Христі; "засвідчив бо Господь:
"Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже" /Івана 3,5/
Церква Христова, в час наближення свята Богоявлення, нагадує нам, щоб ми, зустрічаючи Христа в Богоявленні, також зрівняли дорогу наших сердець. Щоб ми також позбулися ненависті, зависті, гордості, а наповнилися любов'ю до наших ближніх, щоб по тій виявленій любові Христос пізнав, що ми учні, послідовники Його /Івана 13,35/.
Як ми маємо виявляти любов до наших ближніх? - Апостол Павло дає нам пораду: “Оце поки час маємо, робімо добро всім, а найбільше братам по вірі"/Галатів 6,10/.
От з виявлення любові до своїх братів і сестер по вірі й треба починати практикувати любов до наших ближніх, осягаючи все більше й ширше, бо межі на виявлення любові до ближніх немає. У виявленні тієї чесноти ми маємо наслідувати Христа-Бога нашого, як до того Він нас і закликає.
Але нехай не буде між нами лицемірства, бо люди, які кажуть, що вони Бoгa люблять, що люблять взагалі всіх людей, а братів і сестер по вірі, по народності ненавидять, - вони чинять неправду. Коли не виявляється любов до конкретних, знаних людей, то говорити про любов абстрактну,-- то говорити неправду.
А щоб зустріти й прийняти нашого Спасителя, як і в час Його першого приходу до людей, як і в час Івана Христителя, потрібно зрівняти дорогу наших сердець, щоб у наших вірі, прагненнях і діях була виявлена чистота й правда.
Тільки в чистоті серця ми відчуємо й пізнаємо нашого Бora; засвідчив бо Господь: "Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога" /Матвія 5,8/.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…