“Членство в Церкві Христовій”
Неділя по Богоявленню
Ефесян 4:7-13; Матвія 4:12-17
"Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти:
‘Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне’”- Такими словами закінчується сьогодні читання з Євангелії. Треба нам розуміти, що з початком проповіді Євангелії дійсно для людей наблизилося Царство Небесне, бо ті, хто увірують у ту Євангелію, ті, які приймуть науку Христову, Його Заповіді, як дороговказ для життя, - для них справді відкривається дорога до Царства Небесного.
Для тих людей наближається Царство Небесне, бо вони внутрі себе, згідно Заповідей Христових, будують Царство Боже. Бо ж засвідчив Господь, що "Божеє Царство всередині" нас /Луки 17,21/, а коли воно буде на землі всередині нас, то ми сподобимося й Царства Божого в небі.
Бо, якщо ми, згідно настанов Христових, любимо ближніх наших, коли ми намагаємося допомагати один одному, викорчовуємо з наших почуттів зло, ненависть, заздрість, - тоді ми будуємо Царство Боже всередині нас, тоді Царство Небесне наближається до нас, бо ж ми тим складаємо свої скарби "на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить"/Матвія 6, 20/. Будучи достойними членами тіла Христового на землі, членами Його Церкви, ми тим самим відкриваємо собі дорогу до членства в Церкві Небесній. Але люди на землі не повинні самі себе обманювати -- не можуть вважати себе за членів Церкви Христової на підставі членської вкладки в Христовій Громаді.
Духовне членство в Церкві Христовій не може вимірюватися грошима чи взагалі якимись матеріальними вартостями. Членство в Церкві Христовій починається від народження в Христі - від прийняття Таїнства Хрещення. Але то тільки початок. Народжені в Христі повинні зростати й живитися від Христа: через пізнання й засвоєння Його божественної науки, через участь у Богослужіннях, через: прийняття його Дарів у Таїнствах, через молитву й життя у Христі.
Декілька зауважень щодо участі християн у Таїнствах.
Участь християн у Таїнствах - це неодмінна умова членства в Церкві Христовій. Під час спільного громадського Богослужіння - Літургії, - по нашій спільній молитві звершується Таїнство перетворення хліба й вина в тіло й кров Христові. Ми всі маємо причащатися тих Тайн з однієї чаші. Господь заповів, що хто їх споживає , “той повік буде жити”, той
"в Мені перебуває, а Я в ньому” / Івана 6:51,56/.
Споживання тих Тайн з однієї чаші споріднює нас з Христом і одночасно поміж собою.
При тому ми маємо також мати вірне розуміння, що в усякому звершенні Таїнства ми чинимо чи бачимо зовнішні видимі дії, але невидимо сходить Дух Святий і звершується освячення, перетворення, яке неприступне до спостереження нашими тілесними очима.
Такі духовні перетворення стаються і при хрещенні, і при освяченні води, І в Таїнстві Покаяння, як також у Таїнстві Причастя/Євхаристії/. Господь благодаттю Святого Духа все освячує й перетворює згідно Своєї обітниці й, безумовно, згідно нашої віри. По вірі нашій буде нам дано/ Матвія 9,29/.
В сьогоднішньому читанні Євангелії наводяться слова, які євангеліст Матвій цитує з книги пророка Ісаї:
“Народ, що в темряві сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло.” /Матвія 4,16/.
Про просвічення народу Божим, Христовим світлом говорив Ісая більш, як за 700 років до народження Ісуcа Христа. Ісус Христос. буя і є тим світлом для світу, Який для всіх просвічує дорогу до спасіння. Про те говорить євангеліст / Івана 1,9/ і про те свідчить Сам Господь:
"Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити в темряві той, але матиме світло життя.” /Івана 8,12/.
Дехто з людей, які вважають себе за вельми розумних, також думають, що Христос міг бути світлом для світу в часи свого перебування на землі, а тепер, мовляв, за останні майже дві тисячі років людство так далеко пішло в розвитку науки, техніки, цивілізації, написано так багато мудрих книжок, що світло Христове вже не може освічувати модерний світ...
Так, людство зробило великий технологічний проґрес, особливо за останні сто п’ятдесят років. В наші часи люди ходять по Місяці, досягають ракетами інші планети Сонячної системи, можливо й будуть також ходити по них..., але люди ще ніколи не перебували в такій тотальній загрозі перед знищенням, бо багато з них відсторонилось від світла Христового й перебувають в темряві.
Темрява непевності, злих замислів керівників різних країн, різних соціальних й ідеологічних систем, які володіють зброєю тотального знищення, руїни, ту зброю можна урухомити натиском на ґудзик. Серед тих владумаючих можуть бути також нервові люди, як є вони серед нас, звичайних людей... Отже темрява небувала нависла над людьми.
Через те в наші часи людство, як ніколи, потребує світла Христового -- світла любові, братерства. Але багато людей не хочуть того всеосяжного світла Христового, - закриваються від нього всілякими людськими ідеологічними покривалами, різними філософськими системами.
Коли люди не хочуть сприйняти світла Христового, коли вони плекають зло й ненависть, які можуть привести до жахливих наслідків тотального знищення, то в тому Бог не винен. Бог-Творець дає людям свободу вибору, свободу волі приймати світло Христове чи відсторонюватись від нього. Бог також обдарував людей розумом пізнання істини й дороги свого спасіння.
Молімося ж і працюймо, робімо все від нас залежне, щоб світло Христове просвічувало все більше людей, бо тільки світло Христової науки, науки євангельської, може зігріти людські душі, розтопити зло, заздрість і ненависть, владолюбство й інші неґативні людські пристрасті гріховні й спонукати їх на виявлення любові до своїх ближніх.
Тому, як і в минулому, ми покладаємо надію на Христа, на Його божественне світло, яке вперше засяяло в темряві, в Галілеї, "у країні смертельної тіні”, щоб потім просвічувати всі країни світу - для спасіння всіх людей.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…