Люди, що чинять добро
2-га неділя після П’ятидесятниці
Римлян 2:10-16; Матвія 4:18-23
Апостол Павло каже: “а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добро…” /Римлян 2,10/.
Відома річ, що людина, яка переконана, що вона чинить добро, - має найбільший стимул до життя. Найтяжчу роботу люди прагнуть виконувати не тільки тому, що сподіваються заплати, але у великій мірі й тому, що вважають її необхідною, корисною для людського суспільства. Коли: карателі придумували для в’язнів безглузду роботу, щоб їх тільки зайняти, наприклад, - перевозити вантажі з одного кінця двору в інший, а після закінчення - перевозити їх зворотно, - то люди часом божеволіли від такого безглуздя.
Апостолам, учням Христовим, від часу їх покликання, було часто дуже тяжко в житті: вони у своїй діяльності мали багато перешкод, їх згодом тяжко переслідували, ув'язнювали, карали, але вони завжди перед, собою мали світлу мету — спасіння людей від гріха й єднання їх з Христом і Богом-Творцем.
Нинішня євангельська розповідь не про чуда якісь, не про проповідь Христову, а дуже коротка розповідь про реальну подію. Ісус проходив поблизу Галілейського моря, "побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, - бо рибалки були. І Він каже до них:
’Ідіть за Мною, - Я зроблю вас ловцями людей.’ І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним." /Матвія 4:18-20/.
Так само далі згадується, що подібно було покликано інших двох братів, “Заведеєвого сина Якова та Івана, його брата”/там же, 21/.
Євангеліст тільки не роз'яснює як це так - без будь-яких роз'яснень Христос кличе людей, вони покидають свою працю, свої доми й ідуть за Ісусом. Та з Євангелії від Івана ми знаємо, що між названими рибалками й Ісусом - це не перша зустріч. Вони вже не раз говорили й зустрічалися. Ті перші учні Христові зустрічалися найперше з Ісусом на півдні, недалеко від місця, де Ісус христився в Йордані від Івана Христителя.
Там є певна вказівка, що Андрій й Іван були попередньо учнями в Івана Христителя, та той вказав на Ісуса: "Ото Агнець Божий! "/Івана 1,36/.
Вони після того відвідали Ісуса, перебули в нього цілий день. Пізніше Андрій брата свого Симона привів до Ісуса. І це Ісус назвав Симона Кифою, "що визначає скеля", а в грецькій мові - Петром. /Івана 1,42/.
Тих зустрічей з Ісусом названих перших чотирьох учнів могло бути й більше, але прийшов час, коли Ісус їх закликав іти вслід за Ним, щоб готувати їх на ловців людей. У першім розділі від Івана також згадується про інших галілеян, яких Він запізнав. Пізніше Ісус використав ці й інші знайомства й визначив дванадцять найближчих своїх учнів, яких забрав з обмежених просторів Галілейського озера, із обмежених зацікавлень рибальством до широкого моря душ людських, до спасіння їх у Богові. /Матвія 10:2-4; Марка 3:16-18/.
Чому це тій простій проповіді про покликання перших учнів рік-річно присвячується недільне читання? Бо отой простий заклик, те покликання Ісусом перших учнів - це фактично початок заснування Церкви Христової, закладання її фундаменту чи основи. Від того покликання змінилася доля не тільки Симона-Петра, Андрія, Якова й Івана, а змінилася вся історія людства, змінилася доля мільйонів у багатьох поколіннях, у різних країнах світу.
Історики, які слідкували тільки за долею земних правителів, могли не помічати християн аж до часу Константина Великого, та дії того правителя й багатьох інших залежні від покликання Ісусом перших своїх учнів на березі Галілейського озера, в селищі Вифсаїді.
Перейшовши з Ісусом протягом трьох років багато околиць у Палестині, прийнявши від Ісуса Христа Його божественну науку – через проповідь, розмови ф численні чуда, переживши зневагу, страждали й смерть Христові, а потім Його славне Воскресіння в небо, Його учні з рибалок, ловців риби справді перетворилися на ловців людей до Царства Божого.
Апостоли Христові змінили спосіб думання багатьох людей, змінили їхнє розуміння моралі, способу їхнього життя через зміну, прийняття нової Христової віри. І через те згодом змінилася віра багатьох мільйонів людей різних народів, змінилося їхнє життя, а людська цивілізація, історія багатьох народів почала розвиватися в іншому напрямкові.
Фактично й наше життя, життя всього нашого народу різко змінилося через прийняття християнства. Про те як ми віруємо, як думаємо, як сприймаємо в нашій вірі розвиток подій у світовій історії, у великій мірі залежить від того здавалося б простого заклику Христового до перших своїх учнів: "Ідіть за Мною..."
У тій простій здавалося б події закладено чудо переродження й спасіння роду людського на всі віки.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…