Найрадісний зустріч
6-а Неділя Великого Посту
Филип’ян 4:4-9; Івана 12:1-18
За все земне життя Ісуса Христа був день, коли Його найрадісніше вітали, зустрічали тисячні маси народу по боках дороги до Єрусалиму. Вітали Ісуса як царя, як найславнішу особу в тім краю, з радісними вигуками:
“Осанна! Благословенний, хто йде в їм’я Господнє!” /Івана 12,13/.
В Євангелії стверджено, що та радісна зустріч Ісуса Христа сталася точно за 5 день до юдейської Пасхи. І тим людям, які так радісно вітали Ісуса, встеляючи дорогу своїм одягом, махаючи назустріч Йому пальмовими віттями, здавалося, що все те стається випадково, непередбачено…
Дійсно, ніхто спеціально, очевидно, не зорганізовував тієї царської зустрічі, але все ж сталася вона не випадково, а за передбаченням Божим і через виявлені діла Божі, які сотворив Ісус.
Як засвідчено в Євангелії /Івана 1-1/, Ісус напередодні, тобто - за “шість день до Пасхи”, воскресив Лазаря в селі Віфанії, поблизу Єрусалиму в присутності, на очах великої товпи народу. Лазар був уже чотири дні в гробі, похований. Тіло його розкладалося, —це ж у субтропічному кліматі Палестини.
Чому у Віфанії було багато людей? - В Євангелії розповідається, що в наближенні юдейської Пасхи багато народу подорожувало до Єрусалиму, де містився єдиний Храм. Синагог було багато, в різних місцевостях, але Храм один.
Віфанія була при головному шляху, по якому люди подорожували до Єрусалиму. Юдеї мали звичай, що на свято Пасхи вони намагалися бути в Єрусалимі, отже за декілька днів перед Пасхою багато людей прямували, подорожували до Єрусалиму.
Велика маса людей була присутня, коли Ісус прибув до Віфанії й там воскресив Лазаря. Та маса людей була зворушена й потрясена воскресінням із мертвих, всі вони бачили, як Лазар вийшов із гробу. Ті люди розповіли багатьом іншим про велике чудо, звершене Ісусом.
Тому, коли Ісус, їдучи на молодому ослі, наближався до Єрусалиму з своїми учнями, то назустріч Йому вийшли тисячні маси юдейського народу, як також і люди інших народностей. В Євангелії /Івана 12,20/ згадується, що, “були й деякі геллени”, тобто - греки.
Але юдеї, як видно з усієї розповіді, приймали Ісуса за Месію-Царя, який іде посісти своє царство в Єрусалимі, як всемогутній земний володар, який звільнить їхній край від панування римлян. Юдеї міркували, коли Ісусові навіть смерть і сили природи підкоряються, то ні римляни, ніхто не може встояти перед Ним.
Ідея ж про прихід такого всемогутнього полководця-царя довгі десятиліття, навіть століття виховувалася серед юдеїв, отже маси народу були переконані, що нарешті той довгоочікуваний Месія прийшов. 3 такими думками й переконаннями радісно вітали юдеї Ісуса. Через те, хоч тоді був справді найбільш радісний день зустрічі Ісуса, але в усіх тих радісних подіях був закладений і трагізм наступних днів…
Розвиток подій, як і згадано на початку, був природній і ні ким не планований; бо хто міг планувати, що Лазар у Вифанії помре за 10 днів до юдейської Пасхи? Хто міг думати, що Ісус через чотири дні прийде й воскресить Лазаря, тоді, як там перебуватиме багато прочан, що прямують до Єрусалиму?
Але Боже Провидіння передбачало всі ті події. Звернімо увагу, що коли Ісус був далеко за Йорданом і Його повідомили через посланця, що Лазар тяжко хворий, недужий, то Він сказав:
“Не на смерть ця недуга, а на БОЖУ славу, щоб Син Божий прославився нею.” /Івана 11,4/.
Декілька років тому в Англії юдейський вчений обвинуватив Ісуса, не признаючи Його, звичайно, за Месію-Христа, що Він хитро спланував і свою царську зустріч, і своє розп’яття на хресті напередодні юдейської Пасхи. Ми, звичайно, відкидаємо ті фальшиві юдейські наклепи, але ми, Церква Христова, давно знаємо, що все те не випадково сталося, що на розвиток усіх тих подій /воскресіння Лазаря, царську зустріч Ісуса, Його розп’яття й смерть на хресті, як також і про Його славне воскресіння на третій день/ було передбачення Боже, висловлене через пророків.
Отже те все було не сплановане людиною-Ісусом, а було передбачено Богом за багато сот років перед тим і виявлене, як уже згадано, через пророків. Пророк Захарія, за 745 років перед в’їздом Ісуса Христа в Єрусалим, написав:
“Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму!
Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покійний, і їде на ослі…” /Захарії 9,9/.
Учні Христові спочатку не розуміли, що ставалося, “але, як прославився Ісус, згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому.” /Івана 12,16/.
Отже учні Христові, як і всі учасники та очевидці тих подій, несвідомо творили, сповняли те, що було передбачено висловами пророків. Те все тільки свідчить, що Біблія, Святе Письмо - написано по натхненню Божому.
Звертаємо увагу про те давне пророцтво Захарії про прихід Царя, “який повний спасіння” - ніякий земний цар не може мати повноти спасіння, тільки Цар Небесний, - отже те стверджує з цілковитою достовірністю, що то пророцтво про Господа Ісуса Христа.
Також там же написано, що той Цар буде “покірний” - хто де бачив коли, щоб земний цар-правитель був покірний? — Царі, королі, імператори земні хотіли, щоб їм інші люди були покірні, а вони не мусять бути покірними, вони ж - володарі, вони мають панувати над другими.
Тільки Ісус Христос, як ягня покірне, дав Себе вести до смерті хресної /Дії 8,32; Іс.53:7-8/.
Земні царі, як правило, їздили на пишних колісницях, на найліпших, найбільш показних конях, а не на ослах. “Покірний” же Цар не від світу цього /Івана 18,36/, Ісус Христос, їхав на покірній малій і непоказній тварині — на ослові, - і тим було дослівно сповнено передбачення Боже, висловлене через пророка Захарію 745 років перед його сповненням - перед входом Господнім в Єрусалим.
Отже, коли ми співаємо на кожній Літургії “Спасіння в небі, благословен, хто йде в ім’я Господнє”, коли співаємо на Великдень, "Радій і веселися, Сіоне, а ти Пречистая радуйся воскресінням Сина Твого. . .” ми повинні знати, що то слова Святого Письма, якими висловлювалося передбачення Божа як будуть зустрічати люди Сина Божого, коли Він входитиме на страждання в Єрусалим, і як Пречиста Діва Марія, а за нею і всі послідовники Христові, радуються воскресінню Христовому, Ми ж нині, що переживаємо вхід Господній до Єрусалиму на страждання, вітаймо Його радісними окликами; як вітали Його в той пам’ятний день віруючі люди: “Осанна! Благословен, хто йде в ім’я Господнє.”
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…